Siemens Побутова Техніка
Верлє Венс (Veerle Wenes), галеристка, Антверпен (Бельгія)
У 2009 році, шукаючи інформацію в мережі Інтернет, Верлє наштовхнулася на практично закинуту будівлю у самому серці історичного центру Антверпена. Там, де більшість побачили б неможливість - дві будівлі, занедбані, абсолютно різні з архітектурної точки зору - Верлє побачила потенціал для нового стилю життя. З допомогою свого чоловіка Боба Крістіанса та архітектора Барта Ленса, вона вирішила об'єднати будівлі, де б злилися воєдино її професійне та домашнє життя. Сьогодні модернізм галереї і традиційна європейської архітектура житлового приміщення співіснують в естетичному унісоні; вони з'єднані між собою бетонною підлогою з візерунком "ялинка" та вікнами до стелі, що поєднують ці два простори.
Те, що Верле вчилась на архітектора не дивує. Хто б ще зміг уявити собі заповнений світлом атріум, що приєднує брутальну бетонну арт-галерею до її дому, колишній ательє 19-го століття? Невелика відмінність приміщень нівелюється у просторі галереї. Верле відома схильністю до переосмислення мистецьких дисциплін та перевтілення об'єктів, а її будинок сприймається як сучасний салон - місце, де дві стихії, бізнес і дозвілля, обертаються навколо кухонного столу.
Ви вивчали архітектуру в Каннах, як Ви стали галеристом та опинилися в Антверпені?
Архітектура - один з найважливіших видів мистецтва, але для мене в ній було замало простору для творчості. Я люблю динамічні речі! Саме тому я зайнялась графічним дизайном і комунікаціями, адже необхідно було креативити з величезною швидкістю. На треба було визначати, що відбувається і створювати на базі цього нові концепції. Для мене концепції були важливішими за усю рекламу, що ми створювали.
Ви володієте фірмою, що займається дизайном і комунікаціями понад 20 років, як Ви перепрофілювалися з реклами у сферу мистецтва?
Я прислухаюсь до того, що каже мені інтуїція і швидко дію, тож, коли мені запропонували організувати виставку - це була манна небесна. Я з'явилась невідомо звідки, а мала справу з керівниками мистецьких та архітектурних музеїв. Вони ніколи не організовували спільних виставок, і більше їм не доведеться цим займатися. Понад 40 митців і дизайнерів працювали разом над спільним проектом двох музеїв, неймовірне поєднання різних мистецьких течій.
Таке поєднання дисциплін стало чимось на кшталт візитівки - Вашої особисто, а також цієї галереї. Ви вважаєте цю виставку певним каталізатором Вашої подальшої творчості?
Тоді я подумала: якщо доведеться змінити вид професійної діяльності, то мені хотілося б працювати незалежно з творчими людьми. Коли ви працюєте в галузі комунікацій, ваш креатив використовує клієнт, щоб продавати власну продукцію. Це принцип роботи нашого суспільства. Минуло 20 років, і тепер мені цікаво займатися тим, що не залежить від когось іншого. Тим, що не залежить від бажання клієнта або грошей.
І цим "чимось" стала Ваша галерея?
Спочатку, я не хотіла, щоб Валері Тран була просто мистецькою галереєю, адже існує удосталь хороших галерей, і я не хотіла стати 13-ю "можливо хорошою" мистецькою галереєю. У моїй професійній діяльності дизайн та архітектура займають провідне місце, проте мистецтво також надзвичайно важливе. Тож я вирішила створити галерею під гаслом "Суб'єкти і об'єкти". Я вважаю, що об'єкти повинні мати певну історію за собою, інакше навіщо їх виставляти.
Як Ви вирішили, якими будуть експонати у Вашій галереї?
Я завжди обирала речі, коли відчувала, що вони "правильні". Кожна виставка для мене важлива. Якщо я відкриваю виставку у співпраці з дизайнером, архітектором чи митцем, то це саме тому, що я відчуваю якісний тандем.
Відтак, правильна колаборація для Вас - це запорука успіху?
Успіх - річ дуже відносна. Успіх це те, що ви відчуваєте після виставки. Ви можете нічого не продати, але після заходу залишиться відчуття успішної співпраці з людьми, продуктивні зустрічі, відчуття успіху, історія успіху. Через мій вік, задачі і зміст моєї галереї дещо інший, ніж, у когось, кому тридцять.
Успіх - річ дуже відносна. Успіх це те, що ви відчуваєте після виставки.
Враховуючи Ваші робочі та приватні будні, чи можете Ви сказати, що маєте публічне життя?
Я належу до того типу людей, що дуже цінують приватність. Але коли галерея відкрита, люди заходять і можуть ознайомитися з кожним її закутком. Мабуть, саме тому я розпочала свій проект тоді, коли знайшла ці будівлі, а не раніше. Адже я шукала правильне місце.
А чому Ви обрали своєю локацією Антверпен, а не Гент, наприклад, де базувалися раніше?
Мій чоловік працює в Антверпені. І, можливо, ви знаєте, що справжнього жителя Антверпена зсунути з місця не реально! Інколи я думаю, що краще було б відкрити галерею в Брюселі або Парижі, але тоді виникає низка інших проблем. В Парижі надзвичайно великі витрати. Якщо відкрити галерею в Брюселі, то жити в ній чи поряд ви не зможете. Саме тому, Антверпен - це прагматичне рішення, на яке спонукала любов.
Кохання - це чудова причина, щоб осісти десь! Розкажіть нам, будь ласка, історію цих будівель.
Простір галереї раніше був величезним меблевим салоном, а тут було ательє для черниць. Вони виготовляли бюстгальтери. Уявіть тільки, черниці, що шиють бюстгальтери! Тут було виробництво, а ми відремонтували приміщення і воно стало нашою домівкою. Приміщення, де зараз розташована галерея, було збудоване у 1979 році, я це яскравий приклад бетонного модернізму.
Зараз між будівлями дійсно відчувається зв'язок, очевидно, вони зазнали радикальних змін, перед тим, як ви заселилися сюди?
Ми співпрацювали з нашим другом, архітектором Бартом Ленсом, щоб поєднати дві будівлі в сучасний і злагоджений спосіб. З самого початку, коли тут було абсолютно порожньо, ми вирішили, що хочемо жити у дальній частині, а у фронтальній була б галерея.
Яке місце Ви вважаєте найважливішим у вашому домі?
Кухня, адже я постійно тут проводжу час. Це мій офіс, ми тут їмо - з родиною, друзями. Саме це місце - найважливіше.
Відтак, кухонний стіл у його варіаціях - це серце вашого дому?
Так. Ми завжди тут, збираємося навколо цього столу. Смачна їжа - важлива складова. Я думаю, що люди, які працюють в гастрономії, мається на увазі не висока кухня, а виробництво харчових продуктів у передмістях і на фермах, дійсно мають значення. Те, що вони роблять, це не просто тренд, або продукт, це - майбутнє. Саме тому стіл - це один з найважливіших предметів у домі, адже він - частина майбутнього.
За Вашу кар'єру Ви мали безліч різноманітних можливостей та досвіду, як Ви вважаєте, галерея - це те, чим Ви займалися б тепер увесь свій час?
Іноді я думаю, що, можливо, варто було б зробити щось інше. Але коли ви розпочинаєте щось, що активно котиться, треба продовжувати котити. Можливо, є якась краща фраза для цього. Не можна казати "стоп", інакше так і вийде. Інколи Ви думаєте, що це вже занадто - коли приходить успіх, з'являються купа роботи. Але ця робота - це і є те, заради чого Ви все починали!
